Якщо ти школяр і в майбутньому мрієш обрати журналістику, то тобі сюди! Неоціненний досвід, запеклі ігри, нові знайомства, яскраві емоції - все це Турнір Юних Журналістів!
Журналіст - людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу
Журналістика - це і служба, і творчість, і вистава, і гра: з самим собою, з читачами, з головним редактором, з підлеглими, якщо вони в тебе є. Але коли в тебе виходить дійсно комусь допомогти, лише тоді виникає розуміння особливого сенсу цієї професії. (Леонід Шаров, редактор газети «Криминальная хроника»)
Пошук
понедельник, 31 марта 2014 г.
ТЮЖ
Якщо ти школяр і в майбутньому мрієш обрати журналістику, то тобі сюди! Неоціненний досвід, запеклі ігри, нові знайомства, яскраві емоції - все це Турнір Юних Журналістів!
Благородна профессія - лікар
Честь і совість. Ми так часто чуємо ці слова, що, можливо, вони втратили для нас своє справжнє значення. Ми дуже часто промовляємо їх, але, на жаль, дуже рідко задумуємось над тим, що вони означають насправді. Інколи совість і честь для нас лише символи, що не мають змісту і вживаються нами тільки для ефектних патетичних промов.
Честь і совість?.. Що вони для людини? Чому саме ці якості є найважливішими достоїнствами людської душі, чому вони є головною цінністю людського життя?
Ці питання завжди хвилювали серця людей, бо у всі часи незаплямована честь і чиста совість були найбільшим скарбом людини.
Мені хотілося б присвятити своє життя медицині, і питання честі і совісті для мене пов’язані, перш за все, з честю і гідністю лікаря.
Лікар — одна з найблагородніших професій на землі. До цілителів люди завжди відносились особливо, їх цінували і поважали. В руках лікаря знаходиться людське життя, тому велике значення мають його душевні якості і мотиви, котрими він користується в своїй діяльності.
Легше стати лікарем, ніж бути ним. Медик не просто професіонал — він творець. Майстерність хорошого лікаря — не тільки в його руках, у техніці оперування або вмінні правильно поставити діагноз, а й у здібності блискавично приймати єдино правильне рішення, у глибині мислення, в умінні шукати нові шляхи.
І звичайно ж професіональні якості лікаря визначаються, в першу чергу, не об’ємом знань чи компетентністю в тій чи іншій галузі, а його людською сутністю, любов’ю до людей, уважністю, вмінням побачити в кожному пацієнті людину, зрозуміти його думки і почуття.
Совість медика буде чистою, якщо за кожного пацієнта він буде боротися до кінця, як за свою рідну людину, бо справжній лікар не той, що пройшов курс медицини, а той, що усвідомлює свій обов’язок перед людьми, той, чиїми діями керує честь і совість.
Це нелегка професія. І хоч (я знаю!) дуже важко вступити до медінституту, я буду прикладати максимум зусиль, щоб вступити.
Лікувати людей, захищати їх від хвороб і смерті — що може бути прекрасніше?
Честь і совість?.. Що вони для людини? Чому саме ці якості є найважливішими достоїнствами людської душі, чому вони є головною цінністю людського життя?
Ці питання завжди хвилювали серця людей, бо у всі часи незаплямована честь і чиста совість були найбільшим скарбом людини.
Мені хотілося б присвятити своє життя медицині, і питання честі і совісті для мене пов’язані, перш за все, з честю і гідністю лікаря.
Лікар — одна з найблагородніших професій на землі. До цілителів люди завжди відносились особливо, їх цінували і поважали. В руках лікаря знаходиться людське життя, тому велике значення мають його душевні якості і мотиви, котрими він користується в своїй діяльності.
Легше стати лікарем, ніж бути ним. Медик не просто професіонал — він творець. Майстерність хорошого лікаря — не тільки в його руках, у техніці оперування або вмінні правильно поставити діагноз, а й у здібності блискавично приймати єдино правильне рішення, у глибині мислення, в умінні шукати нові шляхи.
І звичайно ж професіональні якості лікаря визначаються, в першу чергу, не об’ємом знань чи компетентністю в тій чи іншій галузі, а його людською сутністю, любов’ю до людей, уважністю, вмінням побачити в кожному пацієнті людину, зрозуміти його думки і почуття.
Совість медика буде чистою, якщо за кожного пацієнта він буде боротися до кінця, як за свою рідну людину, бо справжній лікар не той, що пройшов курс медицини, а той, що усвідомлює свій обов’язок перед людьми, той, чиїми діями керує честь і совість.
Це нелегка професія. І хоч (я знаю!) дуже важко вступити до медінституту, я буду прикладати максимум зусиль, щоб вступити.
Лікувати людей, захищати їх від хвороб і смерті — що може бути прекрасніше?
Поліна Кветницька,
Майбутній лікар
А ти журналіст?
Хто першим повідомляє про події в “гарячих точках”, про екстремальні ситуації, про сенсаційні випадки, про курйозні ситуації? Перед ким широко відкриваються двері високопосадовців, концертні зали; кому розкривають душу частіше ніж психологам, гукають на світські заходи? Все це про людину, професія якої – журналіст.
Журналістика – одна з найцікавіших професій, жоден інший різновид людської діяльності не дає такої можливості для самореалізації. Це одна з найбільш публічних професій, яка дозволяє максимально швидко з найменшими витратами зробити з себе “зірку”, не залежно від когось іншого. Журналіст – це людина яка працює “сама на себе” і, на відміну від інших професій, має можливість отримувати подвійну зарплатню (ставку і гонорари). Попри особисті амбіції журналіст завжди пам’ятає для кого він працює - для суспільства. І саме соціальний зміст його професії робить його популярним у мільйонної аудиторії. Журналісту завжди болить “несправедливість”, “кривда”, “обман” … , і саме з цими явищами він завжди бореться. Журналіст – це, мабуть, один з найбільш розумних і обізнаних людей, таке враження, що він знає все і про все. Він може розповісти і зацікавити, навчити й розтлумачити, він може виховати й розважити. Журналіст – це друг і порадник, охоронець і герой, автор й ведучий….
Тест на профпридатність
Якщо, ти комунікабельний і креативний, тебе цікавлять події сучасного, ти схильний до аналізу, вправно володієш словом і фіксуєш життєвий вир на плівку фотоапарату, відеокамери чи диктофона, то твій професійний шлях має бути пов’язаний з журналістикою!!!
Професійні ознаки:
- з математикою і хімією не складається, та й взагалі її не любиш!!!
- знаєш все про своїх друзів і однокласників, інколи ти, навіть, не хочеш знати, а інформація наче притягується;
- мрієш, щоб твоє хобі співпадало з професією;
- мрієш подорожувати;
- мрієш побачити себе по телевізору;
- хочеш спілкуватися з президентом, зірками шоу-бізнесу та спорту;
- любиш екстремальні види спорту;
- подобається ловити життя на фотокамеру;
- вважаєш, що ти комунікабельний і маєш особисту харизму…
Діагноз зрозумілий – Ти Журналіст!
Афоризми про журналістику
Гутенберг зробив усіх читачами. Ксерокс зробив усіх видавцями. (Маршалл Маклюен)
Досвідчений редактор не дочитує до кінця навіть афоризм. (Костянтин Меліхан)
Кожну рушницю про усякий випадок вважай зарядженою; кожен мікрофон - включеним. (Анджей Вишневський)
На сніданках для преси якість їжі обернено пропорційна кількості інформації. ("Закон сніданків для преси")
Редактор не має права бути початківцем. (Самуїл Маршак)
Репортери не вірять нічому. Це їхній символ віри. (Гай Белламі)
У вас таке гарне питання, що я не хочу псувати його своєю відповіддю. (Євгеній Ясин)
Я можу роздобути для вас будь-яку новину – хоч велику, хоч маленьку, а якщо немає ніяких новин, я вийду на вулицю і вкушу собаку. (З американського фільму "Туз у рукаві")
Якби Змій спокушав Єву мовою нинішніх журналістів, ми і тепер би жили в раю. (Х. А. Шеррінг)
Якщо ви не зацікавите читача першою ж фразою, все інше загублено для нього. ("Закон зачину")
Журналіст - людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу. (Дейм Ребекка Вест)
Журналісти - засланці демократії: вони заслані у суспільство богом демократії - свободою слова. (Володимир Черняк)
Журналіст - це людина, яка потім знала наперед. (Карл Краус)
Коментарі вільні, але факти священні. (Скот Чарльз Престуіч, видавець "Манчестер гардіан")
Із того моменту, коли ви починаєте писати те, що подобається всім, ви перестаєте бути журналістом. Із цієї хвилини ви працюєте в шоу-бізнесі. (Франк Міллер-молодший)
Найсприятливіший момент для написання статті починається тоді, коли ви її вдало закінчили. Саме в цей момент стає зрозумілим, що саме ви хотіли написати. (Марк Твен)
Одне чисте журналістське перо двох гострих варте. (О. В. Іванов)
Професія журналіста - бути машиністом машини часу, яка робить мільйон обертів щосекунди. (Костянтин Паустовський)
Журналістика - це і служба, і творчість, і вистава, і гра: з самим собою, з читачами, з головним редактором, з підлеглими, якщо вони в тебе є. Але коли в тебе виходить дійсно комусь допомогти, лише тоді виникає розуміння особливого сенсу цієї професії. (Леонід Шаров, редактор газети «Криминальная хроника»)
Справжній журналіст знаходиться на місці пожежі ще за 15 хвилин до її початку. (Американське прислів’я)
Журналістика - це організоване лихослів’я. (Оскар Уайльд)
Журналістика є мистецтво перетворення ворогів у гроші. (Крейг Браун)
Журналістика: мистецтво пояснювати іншим те, чого сам не розумієш. (Алфред Чарлз Нордкліф)
|
Це світогляд
Журналіст - це не фах. Це світогляд. І зовсім не важливо, який університет чи факультет ти закінчив. Серед талановитих і навіть видатних журналістів є і фізики-ядерники, і інженери і навіть лікарі.
Натомість ніколи не зробить з вас хорошого журналіста один лише професійний диплом. Саме тому, навіть з дипломом журналіста, правильніше називатися "телевізійником".
Це все до того, як низько впала українська журналістика. Не професія, як така, не явище журналістики, а рівень тих, хто себе журналістаим називає. А через це - нульовий рівень конкурентності ЗМІ. І, як результат, майже повна відсутність незаангажованих ЗМІ. Адже редакція має за щось працювати. А коли грошей не приносить реклама, їх приносить політик.
Щороку в Україні "професійних журналістів" стає на кілька тисяч більше. Журналістика стала такою ж модною, як ще років 6-7 тому факультет менеджменту або юридичний. Сайт www.osvita.com.ua надає інформацію про 42 українських ВНЗ, які видають дипломи журналістів!
Половина тих, хто йде сьогодні навчатися журналістиці, думає максимум про те, щоб стати телеведучим. Забуваючи, що журналістика - це не тільки приэмна зовнішність та правильна вимова. Це ще й мислення. Це таки та романтика, про яку говорили раніше: пори все відстоювати, дорожити репутацією, робити правильні висновки.
Очевидно, проблема сучасної журналістики не тільки в модності. Причин кілька.
1. Застаріла навчальна програма та відсутність матеральної бази.
Вузи, навіть такі солідні, як ЛНУ, нажаль, створюють програму не відповідно до реальній професії, а згідно викладацького складу. Адже заробітна плата нараховується, то ж доводиться завантажити працівника роботою, а студентів інтелектуальним мотлохом.
На щастя, є й такі вузи, де програма складена дуже доцільно. Але вартість навчання там сягає десятків тисяч гривень за семестр. А безоплатних місць або одиниці, або й взагалі немає.
Ще один серйозний мінус журналістської освіти в тому, що більшість викладачів не практикуючі журналісти, а лише теоретики, які після аспірантури лишилися проацювати на своїй кафедрі. І максимум, що вони писали, це статті в наукові журнали. До журналістики їм дуже далеко.
2. Знову про конкуренцію. Медіа поступово, але стабільно, перетворюються на бізнес. Попит, як то кажуть, породжує пропозицію. Головним завданням редакцій стають продажі, а не якісний аналіз інформації. Кілька гучних заголовків, провокація раз на тиждень і видання (особливо сайти, де на сьогодні працює більшість журналістів) стають мега-популярним. Про рівень авторів питання відпадає. І з цього, як наслідок, виходить наступна причина.
3. Дешеві мізки. Кожен нормальний бізнесмен (власник ЗМІ) зацікаівлений в тому, щоб вкладати якнайменше. Особливо, коли прибутки майже відсутні. Ось і виходить, що 90 відсотків робочих місць займають студенти. Звичайно, і їм треба десь практикуватися. Але співвідношення не вірне. Студент приходить в редакцію, ніби, навчатися. Але навчатися немає в кого. Адже всі його колеги - такі ж студенти, або щойно випускники, як і він. Без досвіду, без навичок, без професійних секретів.
4. Нічого не вмієш? Дорога тобі в журналісти! В суспільстві побутує думка, що журналістика - одна з найлегших професій. Знай собі ходи по презентаціях, а потім в теплому офісі чаї ганяй. Кілька речень про подію нашкрябав, криві фото повісив - і вже журналіст.
От і тягнуться на журфаки та у редакції різного роду ледарі. І у перший же робочий день кожне речення починають з "Ми, журналісти...". І таких "журналістів" значно більше, ніж здається з першого погляду. Не тільки серед студент
ів, а й в редакціях.
Можна говорити ще про багато нюансів: про керівників редакцій, які востаннє вчилися років 10-20 тому, про фінансування, про швидкість подачі. Можна виправдовуватися десятками різних меж, в які заганяють працівників редакцій.
Але, як би там не було, варто задуматись про ту прірву, над якою зависла українська журналістика. І зрозумівши, можна або підштовхнути, або почати рятувати. І вибір напряму залежить від того, хто ти: Журналіст чи "журналіст".
Натомість ніколи не зробить з вас хорошого журналіста один лише професійний диплом. Саме тому, навіть з дипломом журналіста, правильніше називатися "телевізійником".
Це все до того, як низько впала українська журналістика. Не професія, як така, не явище журналістики, а рівень тих, хто себе журналістаим називає. А через це - нульовий рівень конкурентності ЗМІ. І, як результат, майже повна відсутність незаангажованих ЗМІ. Адже редакція має за щось працювати. А коли грошей не приносить реклама, їх приносить політик.
Щороку в Україні "професійних журналістів" стає на кілька тисяч більше. Журналістика стала такою ж модною, як ще років 6-7 тому факультет менеджменту або юридичний. Сайт www.osvita.com.ua надає інформацію про 42 українських ВНЗ, які видають дипломи журналістів!
Половина тих, хто йде сьогодні навчатися журналістиці, думає максимум про те, щоб стати телеведучим. Забуваючи, що журналістика - це не тільки приэмна зовнішність та правильна вимова. Це ще й мислення. Це таки та романтика, про яку говорили раніше: пори все відстоювати, дорожити репутацією, робити правильні висновки.
Очевидно, проблема сучасної журналістики не тільки в модності. Причин кілька.
1. Застаріла навчальна програма та відсутність матеральної бази.
Вузи, навіть такі солідні, як ЛНУ, нажаль, створюють програму не відповідно до реальній професії, а згідно викладацького складу. Адже заробітна плата нараховується, то ж доводиться завантажити працівника роботою, а студентів інтелектуальним мотлохом.
На щастя, є й такі вузи, де програма складена дуже доцільно. Але вартість навчання там сягає десятків тисяч гривень за семестр. А безоплатних місць або одиниці, або й взагалі немає.
Ще один серйозний мінус журналістської освіти в тому, що більшість викладачів не практикуючі журналісти, а лише теоретики, які після аспірантури лишилися проацювати на своїй кафедрі. І максимум, що вони писали, це статті в наукові журнали. До журналістики їм дуже далеко.
2. Знову про конкуренцію. Медіа поступово, але стабільно, перетворюються на бізнес. Попит, як то кажуть, породжує пропозицію. Головним завданням редакцій стають продажі, а не якісний аналіз інформації. Кілька гучних заголовків, провокація раз на тиждень і видання (особливо сайти, де на сьогодні працює більшість журналістів) стають мега-популярним. Про рівень авторів питання відпадає. І з цього, як наслідок, виходить наступна причина.
3. Дешеві мізки. Кожен нормальний бізнесмен (власник ЗМІ) зацікаівлений в тому, щоб вкладати якнайменше. Особливо, коли прибутки майже відсутні. Ось і виходить, що 90 відсотків робочих місць займають студенти. Звичайно, і їм треба десь практикуватися. Але співвідношення не вірне. Студент приходить в редакцію, ніби, навчатися. Але навчатися немає в кого. Адже всі його колеги - такі ж студенти, або щойно випускники, як і він. Без досвіду, без навичок, без професійних секретів.
4. Нічого не вмієш? Дорога тобі в журналісти! В суспільстві побутує думка, що журналістика - одна з найлегших професій. Знай собі ходи по презентаціях, а потім в теплому офісі чаї ганяй. Кілька речень про подію нашкрябав, криві фото повісив - і вже журналіст.
От і тягнуться на журфаки та у редакції різного роду ледарі. І у перший же робочий день кожне речення починають з "Ми, журналісти...". І таких "журналістів" значно більше, ніж здається з першого погляду. Не тільки серед студент
Можна говорити ще про багато нюансів: про керівників редакцій, які востаннє вчилися років 10-20 тому, про фінансування, про швидкість подачі. Можна виправдовуватися десятками різних меж, в які заганяють працівників редакцій.
Але, як би там не було, варто задуматись про ту прірву, над якою зависла українська журналістика. І зрозумівши, можна або підштовхнути, або почати рятувати. І вибір напряму залежить від того, хто ти: Журналіст чи "журналіст".
Подписаться на:
Сообщения (Atom)